Історія школи
Історія нашого чудового села тісно пов'язана з історією нашої школи.
В 1874 році в с.Озаринці було відкрито однокласне церковноприходське Міністерське училище. Заняття у ньому розпочалось 1 жовтня, навчалось 12 хлопчиків - дітей багатої сільської верхівки.
Приміщення „Центральної школи” (без добудови в 1962р.) побудоване за кошти земства і місцевих меценатів за шість місяців, на землі, яка належала церкві(Різдва Пресвятої Богородиці), мало 3 класи, кабінет директора, учительську. А в 1897році було відкрито церковну школу грамоти для дівчаток. Заняття в школі велись тільки російською мовою і розпочинались восени, коли закінчувались сільськогосподарські роботи, завершувались - весною, коли розпочинались польові роботи. Діти незаможніх селян вчились до тих пір, поки навчались читати хоч по складах і рахувати, зрідка писати. У перші 2-3 роки діяльності школи учителями були піп і дяк. Потім працювали учителі з відповідною освітою. Запам'ятались старожилам села одні із перших учителів: Марія Миколаївна, Юстина Павлівна Марсеньова з Вендичан.
1 січня 1911р. в Озаринецьку школу прибув Олександр Олексійович Кривіцький на посаду учителя. З цього часу розпочалася нова сторінка в історії Озаринецької школи. О.О.Кривіцький - був всебічно розвинений, високий ерудит, інтелегент в повному розумінні цього слова. Досконало володів українською, російською, німецькою, польською, непогано французькою та англійською мовами. Глибоко знав українську та світову літератури, фізику, археологію, біологію, геологію, історію. Був близько знайомий з багатьма видатними людьми Петербурга і Києва, зокрема - Лисенки, Старицький, Кропивницький, Климент Квітка та багатьма іншими. (Сам Климент Квітка - чоловік Лесі Українки, двічі приїздив в в Озаринці - вивчав звичаї, традиції жителів).
З 1911 по 1917 р. Олександр Олексійович працював не тільки учителем, а ще й керівником ряду гуртків( археології, фольклору).
У 1917 р. почала працювати учениця О.О.Кривіцького, перша учителька з простої озаринецької сім'ї - Тетяна Михайлівна Гуйван(по чоловікові Андрієва). У 1921р. Кривіцький був завкурсами соціального виховання у Могилеві-Подільському. На цих курсах дитячу літературу читала відома українська письменниця, мати Лесі Українки, Олена Пчілка. У 1923-1924рр. Кривіцький працював завідуючим райнаросвіти. Багато працював з селянами Озаринець в лікбезі, організував хоровий і драматичний гуртки. З 1925 по 1931 рік - завідуючий Озаринецької семирічки. Кривіцький домігся, що в районі, тільки в озаринецькій школі, учні вивчали геологію і мінерологію. Було створено геологічний музей, експонати якого зібрали самі учні.
У жовтні 1931 р. Кривіцького перевели з Озаринецької школи до Могилів-Подільського гірничного технікуму. Через два роки Олександр Олексійович переїжджає у м.Сталіно(Донецьк). Одна із причин - його життям починає цікавитись КДБ, звинувачують в націоналізмі, що приводить до тюрми.
З 1944 по 1946 р. до кінця свого життя(жовтень 1946р.) О.О.Кривіцький працював учителем своєї рідної школи. За бажанням дружини Марії, Олександра Олексійовича було поховано біля нині діючої церкви. В жовтні 1969р., в угоду тодішній системі, син Олександра Олексійовича - Іполит, перепоховав прах свого батька на сільському кладовищі. Одна із вулиць села названа іменем Кривіцького. А школі, при всіх стараннях видатних її учнів, ім'я О.О.Кривіцького так і не присвоїли( Може ще не пізно?).
Поряд з Кривіцьким сумлінно працювали учителі Дорош, Козак, Хандрос Н.Б., подружжя Гураш Василь Андрієвич і Ольга Василівна(учителі біології), Килимник Т.Г.
З 1922 р. по 1946р. в Озаринцях(„Нижня школа”) працювала єврейська трудова школа, завідуючим і учителем був Хандрос Наум Борисович. У 1937 р. Озаринецька семирічна школа завершила перехід до середньої. В цей час до школи прибули Ювчик І.М., Ярош І.Г.( укр.мова і література), Ройтман І.З.(фізика і матаматика). У 1938р. був перший випуск учнів 10-го класу. Серед них ті випускники, які потім працювали учителями у рідній школі - Білоус Григорій Іванович(хімія), Коняга Михайло Гнатович(математика), Парасунько Марія Артемівна( українська мова і література?).
У 1931-1941 рр.директорами школи працювали Килимник Тимофій Гаврилович, Ювчик Іван Михайлович(загинув у перші роки війни), Рибакова Наталя Дмитрівна, знову Килимник Т.Г.
В роки Великої вітчизняної війни під час окупації Озаринець румунами школа працювала один рік - 1941-1942н.р. В молодших і середніх класах (старших не було) вивчались математика, письмо , рідна мова і література, природознавство, Закон Божий. У школі працювали такі учителі: Волошина О.П., Кривіцький І.О., Христінін О.В., Ганна Львівна, Василь Самуїлович, Ліда Кирилівна, Фросина Володимирівна.Директором школи був Килимник Т.Г.
Після звільнення села 19 березня 1944р. школа відновила свою повноцінну діяльність. Директором школи було призначено Кофман Беллу Григорівну.
З 1952 по 1960р. директором працював Дембицький Павло Стахович. В ці роки учителем російської мови і літератури працювала Павловська Віра Лаврентіївна, її літературні вечори та новорічні карнавали запам'ятались учням на все життя.
У 1961р при школі було організовано консультпункт Могилів-Подільської заочної школи - директором якої був Борочин М.К. Завконсультпунктом з 1961 по 1991р. працювали Рябошапка М.М., Тимошенко Л.П., Штульберг Л.І.(15 років), Коняга Г.М. За 30 років діяльності консультпункту атестати про середню освіту без відриву від виробництва отримали більше як 360 чоловік.
З серпня 1960 по січень 1968р.директором школи став Рябошапка Микола Миронович. Він домігся, що у 1962р. було добудовано колгоспом ім.Щорса до приміщення центральної школи 6 класних кімнат, що дало можливість усунути двозмінне навчання. У 1964р. був перший випуск учнів 11-го класу, після цього ще в 1965 і 1966рр. У 1965р. було збудовано інтернат для учнів старших класів з сіл Конева, Садова, Грабарівка, Воєводчинці, які навчались в Озаринецькій школі. Тоді ж було обладнано окремі класи-кабінети: російської мови та літератури(Череватенко Л.Ф., Хандрос С.Н.), української мови та літератури(Рудик М.І.), хімії(Білоус Г.І.), майстерню по дереву(Кулівар І.А.).
У січні 1968р. директором школи було призначено Череватенко Лідію Федорівну. Було оформлено кабінети історії, географіїї, іноземної мови, поповнено матеріальну базу майстерні по дереву і металу(Мельник І.Й.) Учні отримали спортзал(до жалю в приміщені недіючої церкви). Заступником директора школи був Войтов Павло Дмитрович(історія).На посаді заступника директора по позакласній виховній роботі працювали: з 1968р-Тимошенко Л.П., з 1972р.-Рудик М.І., з 1972р.-Гнатик Г.І., з 1975р.-Ткачук Т.Ф., з 1999р.-Колесник Л.І. У 1970р. для учнів 9-10-х класів було введено початкову військову підготовку(Кулівар А.Ф.).
З серпня 1975р. директором Озаринецької школи було призначено Рудик Марію Іванівну. На той час дошколи відносилось 7 приміщень:
1) центральна школа, де було 8 кабінетів, учительська, піонерська кімната,
кабінет директора, їдальня і кухня;
2) нижня школа - 5 класних кімнат, майстерня по дереву і металу;
3) приміщення на господарстві - де навчались учні 1-4 класів;
4) приміщення коло шкільних ділянок - кабінет ПВП, кімната збереження
зброї, клас для молодших школярів;
5) приміщення колишньої квартири директора школи - шкільна бібліотека і
читальний зал;
6) приміщення (колишньої попівської хати)- клас для молодших школярів;
7) спортзал з підсобними приміщеннями(у недіючій церкві).
У січні 1978р. Озаринецька школа зайняла перше місце у змаганні серед шкіл району по підготовці до нового навчального року. Колектив було нагороджено перехідним Червоним прапором і грамотами.
Гордістю школи були навчально-дослідницькі ділянки, якими завідувала учителька біології Краснопюр Ніна Микитівна.
Добре, з естетичним смаком були оформлені навчальні кабінети:
української мови і літератури - Ткачук М.І., Ткачук Г.Ф.
російської мови і літератури - Мантак Л.А., Левіт Й.Л.
математики - Коняга Г.М., Мількевич Г.В.
фізики - Рібун І.В., Бурик Г.І.
хімії - Білоус Г.І., Ткачук М.М., Гнатик Г.І.
біології - Краснопюр Н.М.
географії - Заболоцька Л.І.
іноземної мови - Циба Г.Ю.
історії - Войтов П.Д., Мельник Г.С.
ПВП, спортзал - Кулівар А.Ф., Кулівар В.Ф.
майстерня - Мельник І.Й.
Великою подією в житті села було святкування у 1978р. 100-річчя з дня заснування Озаринецької школи. До свята юні дослідники встановили, випускники Озаринецької школи трудяться в різних сферах виробництва: учителів - 156, інженерів - 86, лікарів - 54, медсестер - 46, агрономів - 38, бухгалтерів - 47, юристів - 11, кадрових офіцерів - 42, учених - 12, механізаторів - 187, будівельників - 158 та інших.
У 80-90-х рр. високого рівня досягла учительська і учнівська художня самодіяльність. Учнівський хор, ансамблі не раз були призерами районного огляду. У 1988 році учениця 10 класу Парасунько Гафія одержала звання лауреата республіканського конкурсу солістів-вокалістів серед сільської учнівської молоді. Гарну пам'ять про себе залишили у селі керівники учнівської художньої самодіяльності Іванов Василь Семенович, Александер Лілія Романівна, Водзінський Григорій Володимирович, Македон Василь Миколайович(іноземна мова). Великою популярністю серед жителів села користується учнівський оркестр духових інструментів, яким чимало років керує Килимник Петро Петрович (випускник школи).
Протягом 1968-1995рр. у школі діяли групи продовженого дня(ГПД). Виховательці 1-4-х класів за роботу в ГПД Войтовій Галині Григорівні було присвоєно звання „вихователь-методист”. Звання „учитель-методист” першою в колективі отримала педагог Мельник Віра Андріївна - учителька 1-4-х класів. Такі ж звання отримали багато педагогів Озаринецької школи. Та самою високою нагородою для учителя є подяки і теплі слова учнів та їх батьків.
9 жовтня 1988року було відкрите нове приміщення школи на 624 місця. Вартість будови 900 000 крб(радянських). У 1989р. обладнано комп'ютерний зал. У 1991-92н.р. силами колгоспу в школі було обладнано швейну майстерню на 15 електромашинок. Обладнано кімнату психологічної розгрузки для учителів - єдиної в районі серед шкіл! Велику увагу колектив приділив озелененню школи. Гарний приклад у цій справі показала учителька біології Краснопюр Н.М. Під її керівництвом цілий рік школа красувалась у морі квітів та зелені. У 1989-1991рр. кругом школи було посаджено багато різноманітних дерев і кущів. У 1990р. було розпочато оформлення кімнати-музею української вишивки „Берегиня”. Де зібрані старовинні українські рушники, чоловічі та жіночі сорочки, фартухи, спідниці, керсетки, чугаїна, взуття. У 1993р. у школі було обладнано краєзнавчий музей.
У серпні 1996 року директором Озаринецької середньої школи було призначено її випускника Мельника Віктора Івановича. Разом з учнівським і педагогічним колективом він вписує нові сторінки історію Озаринецької школи...
Продовження слідує. Чекаємо Ваших відгуків і шкільних новин за період 1996-2011рр.
В 1874 році в с.Озаринці було відкрито однокласне церковноприходське Міністерське училище. Заняття у ньому розпочалось 1 жовтня, навчалось 12 хлопчиків - дітей багатої сільської верхівки.
Приміщення „Центральної школи” (без добудови в 1962р.) побудоване за кошти земства і місцевих меценатів за шість місяців, на землі, яка належала церкві(Різдва Пресвятої Богородиці), мало 3 класи, кабінет директора, учительську. А в 1897році було відкрито церковну школу грамоти для дівчаток. Заняття в школі велись тільки російською мовою і розпочинались восени, коли закінчувались сільськогосподарські роботи, завершувались - весною, коли розпочинались польові роботи. Діти незаможніх селян вчились до тих пір, поки навчались читати хоч по складах і рахувати, зрідка писати. У перші 2-3 роки діяльності школи учителями були піп і дяк. Потім працювали учителі з відповідною освітою. Запам'ятались старожилам села одні із перших учителів: Марія Миколаївна, Юстина Павлівна Марсеньова з Вендичан.
1 січня 1911р. в Озаринецьку школу прибув Олександр Олексійович Кривіцький на посаду учителя. З цього часу розпочалася нова сторінка в історії Озаринецької школи. О.О.Кривіцький - був всебічно розвинений, високий ерудит, інтелегент в повному розумінні цього слова. Досконало володів українською, російською, німецькою, польською, непогано французькою та англійською мовами. Глибоко знав українську та світову літератури, фізику, археологію, біологію, геологію, історію. Був близько знайомий з багатьма видатними людьми Петербурга і Києва, зокрема - Лисенки, Старицький, Кропивницький, Климент Квітка та багатьма іншими. (Сам Климент Квітка - чоловік Лесі Українки, двічі приїздив в в Озаринці - вивчав звичаї, традиції жителів).
З 1911 по 1917 р. Олександр Олексійович працював не тільки учителем, а ще й керівником ряду гуртків( археології, фольклору).
У 1917 р. почала працювати учениця О.О.Кривіцького, перша учителька з простої озаринецької сім'ї - Тетяна Михайлівна Гуйван(по чоловікові Андрієва). У 1921р. Кривіцький був завкурсами соціального виховання у Могилеві-Подільському. На цих курсах дитячу літературу читала відома українська письменниця, мати Лесі Українки, Олена Пчілка. У 1923-1924рр. Кривіцький працював завідуючим райнаросвіти. Багато працював з селянами Озаринець в лікбезі, організував хоровий і драматичний гуртки. З 1925 по 1931 рік - завідуючий Озаринецької семирічки. Кривіцький домігся, що в районі, тільки в озаринецькій школі, учні вивчали геологію і мінерологію. Було створено геологічний музей, експонати якого зібрали самі учні.
У жовтні 1931 р. Кривіцького перевели з Озаринецької школи до Могилів-Подільського гірничного технікуму. Через два роки Олександр Олексійович переїжджає у м.Сталіно(Донецьк). Одна із причин - його життям починає цікавитись КДБ, звинувачують в націоналізмі, що приводить до тюрми.
З 1944 по 1946 р. до кінця свого життя(жовтень 1946р.) О.О.Кривіцький працював учителем своєї рідної школи. За бажанням дружини Марії, Олександра Олексійовича було поховано біля нині діючої церкви. В жовтні 1969р., в угоду тодішній системі, син Олександра Олексійовича - Іполит, перепоховав прах свого батька на сільському кладовищі. Одна із вулиць села названа іменем Кривіцького. А школі, при всіх стараннях видатних її учнів, ім'я О.О.Кривіцького так і не присвоїли( Може ще не пізно?).
Поряд з Кривіцьким сумлінно працювали учителі Дорош, Козак, Хандрос Н.Б., подружжя Гураш Василь Андрієвич і Ольга Василівна(учителі біології), Килимник Т.Г.
З 1922 р. по 1946р. в Озаринцях(„Нижня школа”) працювала єврейська трудова школа, завідуючим і учителем був Хандрос Наум Борисович. У 1937 р. Озаринецька семирічна школа завершила перехід до середньої. В цей час до школи прибули Ювчик І.М., Ярош І.Г.( укр.мова і література), Ройтман І.З.(фізика і матаматика). У 1938р. був перший випуск учнів 10-го класу. Серед них ті випускники, які потім працювали учителями у рідній школі - Білоус Григорій Іванович(хімія), Коняга Михайло Гнатович(математика), Парасунько Марія Артемівна( українська мова і література?).
У 1931-1941 рр.директорами школи працювали Килимник Тимофій Гаврилович, Ювчик Іван Михайлович(загинув у перші роки війни), Рибакова Наталя Дмитрівна, знову Килимник Т.Г.
В роки Великої вітчизняної війни під час окупації Озаринець румунами школа працювала один рік - 1941-1942н.р. В молодших і середніх класах (старших не було) вивчались математика, письмо , рідна мова і література, природознавство, Закон Божий. У школі працювали такі учителі: Волошина О.П., Кривіцький І.О., Христінін О.В., Ганна Львівна, Василь Самуїлович, Ліда Кирилівна, Фросина Володимирівна.Директором школи був Килимник Т.Г.
Після звільнення села 19 березня 1944р. школа відновила свою повноцінну діяльність. Директором школи було призначено Кофман Беллу Григорівну.
З 1952 по 1960р. директором працював Дембицький Павло Стахович. В ці роки учителем російської мови і літератури працювала Павловська Віра Лаврентіївна, її літературні вечори та новорічні карнавали запам'ятались учням на все життя.
У 1961р при школі було організовано консультпункт Могилів-Подільської заочної школи - директором якої був Борочин М.К. Завконсультпунктом з 1961 по 1991р. працювали Рябошапка М.М., Тимошенко Л.П., Штульберг Л.І.(15 років), Коняга Г.М. За 30 років діяльності консультпункту атестати про середню освіту без відриву від виробництва отримали більше як 360 чоловік.
З серпня 1960 по січень 1968р.директором школи став Рябошапка Микола Миронович. Він домігся, що у 1962р. було добудовано колгоспом ім.Щорса до приміщення центральної школи 6 класних кімнат, що дало можливість усунути двозмінне навчання. У 1964р. був перший випуск учнів 11-го класу, після цього ще в 1965 і 1966рр. У 1965р. було збудовано інтернат для учнів старших класів з сіл Конева, Садова, Грабарівка, Воєводчинці, які навчались в Озаринецькій школі. Тоді ж було обладнано окремі класи-кабінети: російської мови та літератури(Череватенко Л.Ф., Хандрос С.Н.), української мови та літератури(Рудик М.І.), хімії(Білоус Г.І.), майстерню по дереву(Кулівар І.А.).
У січні 1968р. директором школи було призначено Череватенко Лідію Федорівну. Було оформлено кабінети історії, географіїї, іноземної мови, поповнено матеріальну базу майстерні по дереву і металу(Мельник І.Й.) Учні отримали спортзал(до жалю в приміщені недіючої церкви). Заступником директора школи був Войтов Павло Дмитрович(історія).На посаді заступника директора по позакласній виховній роботі працювали: з 1968р-Тимошенко Л.П., з 1972р.-Рудик М.І., з 1972р.-Гнатик Г.І., з 1975р.-Ткачук Т.Ф., з 1999р.-Колесник Л.І. У 1970р. для учнів 9-10-х класів було введено початкову військову підготовку(Кулівар А.Ф.).
З серпня 1975р. директором Озаринецької школи було призначено Рудик Марію Іванівну. На той час дошколи відносилось 7 приміщень:
1) центральна школа, де було 8 кабінетів, учительська, піонерська кімната,
кабінет директора, їдальня і кухня;
2) нижня школа - 5 класних кімнат, майстерня по дереву і металу;
3) приміщення на господарстві - де навчались учні 1-4 класів;
4) приміщення коло шкільних ділянок - кабінет ПВП, кімната збереження
зброї, клас для молодших школярів;
5) приміщення колишньої квартири директора школи - шкільна бібліотека і
читальний зал;
6) приміщення (колишньої попівської хати)- клас для молодших школярів;
7) спортзал з підсобними приміщеннями(у недіючій церкві).
У січні 1978р. Озаринецька школа зайняла перше місце у змаганні серед шкіл району по підготовці до нового навчального року. Колектив було нагороджено перехідним Червоним прапором і грамотами.
Гордістю школи були навчально-дослідницькі ділянки, якими завідувала учителька біології Краснопюр Ніна Микитівна.
Добре, з естетичним смаком були оформлені навчальні кабінети:
української мови і літератури - Ткачук М.І., Ткачук Г.Ф.
російської мови і літератури - Мантак Л.А., Левіт Й.Л.
математики - Коняга Г.М., Мількевич Г.В.
фізики - Рібун І.В., Бурик Г.І.
хімії - Білоус Г.І., Ткачук М.М., Гнатик Г.І.
біології - Краснопюр Н.М.
географії - Заболоцька Л.І.
іноземної мови - Циба Г.Ю.
історії - Войтов П.Д., Мельник Г.С.
ПВП, спортзал - Кулівар А.Ф., Кулівар В.Ф.
майстерня - Мельник І.Й.
Великою подією в житті села було святкування у 1978р. 100-річчя з дня заснування Озаринецької школи. До свята юні дослідники встановили, випускники Озаринецької школи трудяться в різних сферах виробництва: учителів - 156, інженерів - 86, лікарів - 54, медсестер - 46, агрономів - 38, бухгалтерів - 47, юристів - 11, кадрових офіцерів - 42, учених - 12, механізаторів - 187, будівельників - 158 та інших.
У 80-90-х рр. високого рівня досягла учительська і учнівська художня самодіяльність. Учнівський хор, ансамблі не раз були призерами районного огляду. У 1988 році учениця 10 класу Парасунько Гафія одержала звання лауреата республіканського конкурсу солістів-вокалістів серед сільської учнівської молоді. Гарну пам'ять про себе залишили у селі керівники учнівської художньої самодіяльності Іванов Василь Семенович, Александер Лілія Романівна, Водзінський Григорій Володимирович, Македон Василь Миколайович(іноземна мова). Великою популярністю серед жителів села користується учнівський оркестр духових інструментів, яким чимало років керує Килимник Петро Петрович (випускник школи).
Протягом 1968-1995рр. у школі діяли групи продовженого дня(ГПД). Виховательці 1-4-х класів за роботу в ГПД Войтовій Галині Григорівні було присвоєно звання „вихователь-методист”. Звання „учитель-методист” першою в колективі отримала педагог Мельник Віра Андріївна - учителька 1-4-х класів. Такі ж звання отримали багато педагогів Озаринецької школи. Та самою високою нагородою для учителя є подяки і теплі слова учнів та їх батьків.
9 жовтня 1988року було відкрите нове приміщення школи на 624 місця. Вартість будови 900 000 крб(радянських). У 1989р. обладнано комп'ютерний зал. У 1991-92н.р. силами колгоспу в школі було обладнано швейну майстерню на 15 електромашинок. Обладнано кімнату психологічної розгрузки для учителів - єдиної в районі серед шкіл! Велику увагу колектив приділив озелененню школи. Гарний приклад у цій справі показала учителька біології Краснопюр Н.М. Під її керівництвом цілий рік школа красувалась у морі квітів та зелені. У 1989-1991рр. кругом школи було посаджено багато різноманітних дерев і кущів. У 1990р. було розпочато оформлення кімнати-музею української вишивки „Берегиня”. Де зібрані старовинні українські рушники, чоловічі та жіночі сорочки, фартухи, спідниці, керсетки, чугаїна, взуття. У 1993р. у школі було обладнано краєзнавчий музей.
У серпні 1996 року директором Озаринецької середньої школи було призначено її випускника Мельника Віктора Івановича. Разом з учнівським і педагогічним колективом він вписує нові сторінки історію Озаринецької школи...
Продовження слідує. Чекаємо Ваших відгуків і шкільних новин за період 1996-2011рр.
Карта сайту
