Православні
Храм Різдва Пресвятої Богородиці
Свято - Успенська церква
Карта сайту
Село Озаринці - виникло на південно - західному Поділлі більш як 600 років тому, час поселення невідомий. Але завжди, де появлялись перші поселенці, будувався храм. У дослідника Антоновича є документальна згадка „ На літо 1570 року в Озаринцях було 46 домів і 20 козацьких хат, була козацька церква”. В якому місці точно невідомо. Можливо в районі сучасної школи, або на місці зараз діючої церкви.
В 1719 році козаками було збудовано дерев'яну церкву - Свято-Успенську. Вона була триярусна, з трьома куполами (як відомо з історичних джерел, козаки визнавали тільки трикупольні церкви). Козаки не шкодували коштів на її обладнання та постійно робили пожертвування. Тому церква була урочисто обладнана, про що свідчать дослідження Ю.Сіцінського. В 1864 році(час насильної та необмеженої русифікації українців, тому все, що було звязано з козаками знищувалося, в тому числі і церкви) дерев'яну церкву було розібрано, а матеріал відправлено в с.Вендичани, де з нього було змонтовано церкву на цвинтарі. Місце престолу дерев'яної церкви відмічено кам'яним хрестом, який стоїть і в наш час, він є цінною історичною пам'яткою.
В 1865 році на кошти графа Чацького, було закладено п'ятикупольний храм разом з дзвіницею в честь Різдва Пресвятої Богородиці , а в 1868 році закінчено будову і освячено (вартість будівництва 20000 рублів золотом). Іконостас 2-ярусний ( 4-х ?) різьблений. Шановані ікони божої матері Скоропослушниці, св.Онуфрія.
В другій половині ХVIII століття, згідно даних Ю.Сецинського, до приходу храму Різдва Пресвятої Богородиці було приписано 746 чоловіків і 779 жінок - всього 1525. До Успенского приходу - 674чоловіків і 694 жінок - всього 1568. Прихожан зруйнованої Свято-Успенської церкви було приписано до церкви Різдва Пресвятої Богородиці, але вони відмовились, хоч спочатку мали намір влаштувати у новозбудованій церкві прастол на честь Успіння Божої Матері. Та це було заборонено патріархом, так як порушувало Закони Святої Церкви.
Поскільки віруючих було багато, то на великі свята більшість прихожан стояла на подвір'ї церкви, з цього приводу виникали сварки і навіть бійки. Особливо багатолюдною і кривавою була бійка на Великдень 1882 році. Багатьох парубків було заарештовано і посаджено у в'язницю в м.Могилів-Подільський, але до суду не дійшло, "бо справи ж церковні"(із спогадів, нині покійного Парасунька Василя Семеновича, його батька теж було заарештовано). Тому православні віруючі Шляхетчини, Волоського кутка та інші вирішили побудувати рядом з діючою нову церкву. Декілька селян (Кучмей Омелян, Кулівар Микола, Парасунько Семен та інші) були послані до митрополита у м.Кам'янець-Подільський за дозволом на побудову церкви, що мала називатись Свято-Успенська. Ходаки просили грошей на побудову храму, їм було виділено більше половини коштів вартості будови, направлено архітектора. Решту грошей мали здати прихожани. Храм будувався дуже довго, з перервою майже десять років. Зведено його по типу древньоруських церков у формі хреста. Майже половину будови було зроблено, архітектор вимагав розрахунку, але прихожани зовсім не мали грошей, тому що не зібрали. Архітектор залишив будову, поїхав у Кам'янець-Подільський. Через три роки було зібрано гроші, розрахувались з архітектором і продовжились зовнішні та внутрішні роботи. Лише у 1910 році, на Першу Пречисту, урочисто було відкрито Свято-Успенську церкву. Але архітектора не запросили на відкриття і у гніві він сказав, що з цього храму прихожани не будуть мати радості. Так і сталось. Свято-Успенська церква була мало діючою. На початку 30-х років 20 ст., як і всі інші храми, її було закрито. Потім був склад, клуб, спортзал, музей. Насьогодні вона в занебданому вигляді.
На подвір'ї сучасної школи, була ще одна триярусна дерев'яна церква (козацька). Міцна, гарна, акуратно збудована у 1918-1920 рр. До неї, в основному, ходили прихожани Свято-Успенської церкви, але парафіяни її продали, щоб оздобити Свято-Успенську церкву (У 1932-1933 рр цю церкву бачили в невеличкому селі біля Яруги). Старостою церкви був Мельник Микита, який мав дуже сильний голос і співав у церковному хорі.
При виїзді з Озаринець на Конівський шлях до перехресної дороги, що веде на Могилів-Подільський було три хрести. Один стояв при виїзді з села, недалеко садиби Іваніцкого. Це був міцний кам'яний хрест, селяни його постійно доглядали, ставили квіти. Він був поставлений за звичаєм православних українців при виїзді з села, як оберіг від злих сил, щоб не приносили в село біду. Його зруйнували трактором на початку 60-х років нашого століття у час розгулу атеїзму. Другий хрест стояв на дорозі з польового стану №1. Старожили розказують, що він стояв довго, його поставив багатий господар, як оберіг власного поля. Третій хрест стояв на перехресті доріг Конева-Могилів-Подільський-Озаринці-Воєводчинці. За звичаєм православних християн на перехрестях доріг селяни завжди ставили кам'яні або дерев'яні хрести, які , як правило, були зруйновані Радянською владою.
На старому цвинтарі, при вході, ( у 1901р. уже була) стоїть дерев'яна каплиця, в якій знаходиться шанована народом кам'яна статуя Богоматері. Каплицю доглядають православні віруючі.
Вище старого цвинтара знаходиться новий( коло стадіону), відкритий в кінці 50-х років 20 ст. У Куліварському яру був козацький цвинтар, де ще досі є залишки кам'яних хрестів з написами. Як розповідають старожили, цвинтар виник з початком будівництва фортеці
В 1719 році козаками було збудовано дерев'яну церкву - Свято-Успенську. Вона була триярусна, з трьома куполами (як відомо з історичних джерел, козаки визнавали тільки трикупольні церкви). Козаки не шкодували коштів на її обладнання та постійно робили пожертвування. Тому церква була урочисто обладнана, про що свідчать дослідження Ю.Сіцінського. В 1864 році(час насильної та необмеженої русифікації українців, тому все, що було звязано з козаками знищувалося, в тому числі і церкви) дерев'яну церкву було розібрано, а матеріал відправлено в с.Вендичани, де з нього було змонтовано церкву на цвинтарі. Місце престолу дерев'яної церкви відмічено кам'яним хрестом, який стоїть і в наш час, він є цінною історичною пам'яткою.
В 1865 році на кошти графа Чацького, було закладено п'ятикупольний храм разом з дзвіницею в честь Різдва Пресвятої Богородиці , а в 1868 році закінчено будову і освячено (вартість будівництва 20000 рублів золотом). Іконостас 2-ярусний ( 4-х ?) різьблений. Шановані ікони божої матері Скоропослушниці, св.Онуфрія.
В другій половині ХVIII століття, згідно даних Ю.Сецинського, до приходу храму Різдва Пресвятої Богородиці було приписано 746 чоловіків і 779 жінок - всього 1525. До Успенского приходу - 674чоловіків і 694 жінок - всього 1568. Прихожан зруйнованої Свято-Успенської церкви було приписано до церкви Різдва Пресвятої Богородиці, але вони відмовились, хоч спочатку мали намір влаштувати у новозбудованій церкві прастол на честь Успіння Божої Матері. Та це було заборонено патріархом, так як порушувало Закони Святої Церкви.
Поскільки віруючих було багато, то на великі свята більшість прихожан стояла на подвір'ї церкви, з цього приводу виникали сварки і навіть бійки. Особливо багатолюдною і кривавою була бійка на Великдень 1882 році. Багатьох парубків було заарештовано і посаджено у в'язницю в м.Могилів-Подільський, але до суду не дійшло, "бо справи ж церковні"(із спогадів, нині покійного Парасунька Василя Семеновича, його батька теж було заарештовано). Тому православні віруючі Шляхетчини, Волоського кутка та інші вирішили побудувати рядом з діючою нову церкву. Декілька селян (Кучмей Омелян, Кулівар Микола, Парасунько Семен та інші) були послані до митрополита у м.Кам'янець-Подільський за дозволом на побудову церкви, що мала називатись Свято-Успенська. Ходаки просили грошей на побудову храму, їм було виділено більше половини коштів вартості будови, направлено архітектора. Решту грошей мали здати прихожани. Храм будувався дуже довго, з перервою майже десять років. Зведено його по типу древньоруських церков у формі хреста. Майже половину будови було зроблено, архітектор вимагав розрахунку, але прихожани зовсім не мали грошей, тому що не зібрали. Архітектор залишив будову, поїхав у Кам'янець-Подільський. Через три роки було зібрано гроші, розрахувались з архітектором і продовжились зовнішні та внутрішні роботи. Лише у 1910 році, на Першу Пречисту, урочисто було відкрито Свято-Успенську церкву. Але архітектора не запросили на відкриття і у гніві він сказав, що з цього храму прихожани не будуть мати радості. Так і сталось. Свято-Успенська церква була мало діючою. На початку 30-х років 20 ст., як і всі інші храми, її було закрито. Потім був склад, клуб, спортзал, музей. Насьогодні вона в занебданому вигляді.
На подвір'ї сучасної школи, була ще одна триярусна дерев'яна церква (козацька). Міцна, гарна, акуратно збудована у 1918-1920 рр. До неї, в основному, ходили прихожани Свято-Успенської церкви, але парафіяни її продали, щоб оздобити Свято-Успенську церкву (У 1932-1933 рр цю церкву бачили в невеличкому селі біля Яруги). Старостою церкви був Мельник Микита, який мав дуже сильний голос і співав у церковному хорі.
При виїзді з Озаринець на Конівський шлях до перехресної дороги, що веде на Могилів-Подільський було три хрести. Один стояв при виїзді з села, недалеко садиби Іваніцкого. Це був міцний кам'яний хрест, селяни його постійно доглядали, ставили квіти. Він був поставлений за звичаєм православних українців при виїзді з села, як оберіг від злих сил, щоб не приносили в село біду. Його зруйнували трактором на початку 60-х років нашого століття у час розгулу атеїзму. Другий хрест стояв на дорозі з польового стану №1. Старожили розказують, що він стояв довго, його поставив багатий господар, як оберіг власного поля. Третій хрест стояв на перехресті доріг Конева-Могилів-Подільський-Озаринці-Воєводчинці. За звичаєм православних християн на перехрестях доріг селяни завжди ставили кам'яні або дерев'яні хрести, які , як правило, були зруйновані Радянською владою.
На старому цвинтарі, при вході, ( у 1901р. уже була) стоїть дерев'яна каплиця, в якій знаходиться шанована народом кам'яна статуя Богоматері. Каплицю доглядають православні віруючі.
Вище старого цвинтара знаходиться новий( коло стадіону), відкритий в кінці 50-х років 20 ст. У Куліварському яру був козацький цвинтар, де ще досі є залишки кам'яних хрестів з написами. Як розповідають старожили, цвинтар виник з початком будівництва фортеці
Старий цвинтар
Автор фото: Гнатик Є.О.
літо 2007р
літо 2007р
